Народився в селі Жорнокльови 15 листопада (за ст.ст.) 1894 року в сім’ї селянина-середняка.

   Батько і дід були вихідцями з козаків Гельмязівської сотні Переяславського полку. У 1907 – 1909 рр. навчався в Нехайківському двокласному училищі, потім у Миргородській Художньо-Промисловій школі ім. Гоголя, з якої звільнений у 1912 році як значалось у протоколі за „атеїзм”. Після звільнення працював у Полтавському етнографічному музеї. В 1913 – 1917 рр. навчався в художній середній школі в Києві, а в 1917 – 1920 рр. в Українській Академії мистецтв. З 1920 по 1922 рік працював у Миргородському художньо-керамічному технікумі. У 1922 – 1925 рр. працював у Межигірському художньо-керамічному технікумі. З 1925 по 1934 рік - викладач, професор Харківського художнього технікуму, який потім був реорганізований в художньо-промисловий інститут. У 1934 – 1936 рр. - професор живопису Київського художнього інституту.

   В 1922 році Іван Іванович одружився на Марії Яківні Пасько, художниці, родом з Миргорода. В цьому ж році у молодій сім’ї народився син, якого назвали Євген. Певний час Марія Яківна проживала в батьків Івана Івановича в селі Жорнокльови.

   Падалка І.І. заарештований 29 вересня 1936 року як «ворог народу». Під час арешту був конфіскований його особистий архів, який не зберігся. Підставою для арешту стала постанова оперуповноваженого секретно-політичного відділу УДБ НКВС УСРР Шелюбського, в якій художник звинувачувався як активний учасник націонал-фашистської організації, що готувала терористичні акти проти керівників партії та уряду УСРР. Для доведення звинувачення, шість разів продовжувався строк ведення слідства. 12 липня 1937 року Іван Іванович був ознайомлений з обвинувальним висновком. 13 липня 1937 року виїзною сесією Військової Колегії Верховного Суду СРСР засуджений по ст. ст. 54 – 8 та 54 – 11 КК УРСР до вищої міри покарання – розстрілу. В той же день вирок було виконано. Реабілітований 1 лютого 1958 року.

   Через декілька днів після розстрілу чоловіка Марія Пасько була заарештова. Спочатку знаходилась в Харківській тюрмі, потім була вислана на Колиму, де й перебувала 21 рік. Після реабілітації повернулась в Україну. Померла в Кременчуці у 1991 році.

   Художник Падалка Іван Іванович залишив багату творчу спадщину. Намалював картини: „Атака”, „Фотограф на селі”, „Натюрморт”, „Молочниці”, „Збір баклажанів”, „В садку”, „Змагання шахтарів”, „Прачка”, „Сінна площа”, жіночі портрети та інші. Митець створив портрети багатьох письменників: Валер’яна Поліщука, Петра Панча, Григорія Сковороди, Михайла Коцюбинського, Володимира Короленка. Понад 50-ти  його творів зберігаються в Державному українському музеї образотворчого мистецтва в Києві та в інших музеях, але більшість картин втрачено у другій половині 30-х років.

   29 листопада 1994 року урочисто відзначено 100–річчя від дня народження видатного українського художника. В селі Жорнокльови відкрито пам’ятник і пам’ятний знак біля подвір’я, де він народився та меморіальний музей художника у Драбівському краєзнавчому музеї.

"Атака червоної кінноти" - картина Івана Падалки.

   За інформацією сайту drabivrada.org.ua